Осінь Мене торкнула осінь за плече… Наївна і кумедна, мов дитина. Вже обрій зір калинами пече, Й красою сліпить жовта горобИна. Туман кудись над річкою бреде, І губить краплі між очеретами. Й не видно квітів бархатних ніде, Пішли й вони в дорогу за літами…. Та роси, наче сльози на гіллі, І вечір