Пройдешнє Плаче втомлене серце жіноче, Мить збудила пройдешнє вночі… Теплий спомин даремно лоскоче, Бо не дітись ніде від плачів. Осінь в душу її зазирає, Птахом сірим вночі заліта… Все минуле уже догорає, - Лиш у пам’яті очі й вуста. Ті медові цілунки гарячі, Наче жар, розсипались вночі. І невже