Кохання воскресне
Співала скрипка в музиці дощів,
І били дріб поважні барабани,
А осінь йшла у мокрому плащі
Стежками зради, підлості й обману…
Вона несла корзину злих розлук,
У пазусі – ридання і печалі.
Сліди глибокі виболених мук
Зимовими й осінніми ночами…
Вона збирала в пелену - калин
Терпкі червоні ягоди для трунку.
Варила зілля з м’яти й горобин,
Холодний був щоб присмак поцілунку.
Жбурляла листям в дзеркало калюж,
На скрипці рвала виболені струни…
Із крил печальних одиноких душ
Зривала рештки вітряні фортуни…
Та я в думках своїх не розгублюсь,
Мене до літа вернуть мої весни.
І я назустріч щастю посміхнусь,
Й кохання, вірю, вогником воскресне…
