Передосінній мотив
А осінь вже ногою на порозі,
У наші душі приязно зорить,
Туманами блукає у тривозі,
Калинами червоними горить.
Промінням сонним бережно лоскоче,
Вночі жонглює росами ожин…
В серцях коханих мріями тріпоче,
Пелюстки рве з натомлених жоржин…
Та айстрами пишніє на городі,
Яких лиш тут немає кольорів!
Багато див у матінки-природи,
І безліч фарб осінніх вечорів!
Шипшина язичками пломеніє,
Красується бурштин-горобинА.
І сад грушевий тишею німіє, -
Така тривожна осені струна…
Та все ж відплаче й осені година,
Ріка в обійми візьме верболіз…
І лиш зими стрімкої середина
Весни лишить нам зоряний ескіз.
