Поэзия и природа

35 подписчиков

Якби ж

Якби ж

Симфонія осінньої печалі

Гойдала тінь небесних ліхтарів.

А наші душі трепетно мовчали,

Пили, мов ліки, погляди зорі.

І серцю було в обіймах затісно,

Від щастя задихалася душа…

А потім – дощ холодний, як навмисне,

Який тоді ніскільки не втішав.

І чули ми калин гірке тужіння

Й печальний крик пташини угорі.

Яка ж тривожна музика осіння,

Які ж печальні очі вечорів!

Якби ж то нам у завтра зазирнути,

І, щоб очей не виїла роса, -

Кохання в душу ніжно загорнути,

Й нехай з теплом весняним воскреса…

Картина дня

наверх